«На Блохіна!..»

 

«Йдемо, – вболівальницьке гасло луна, – на Блохіна, на Блохіна!», – співається у пісні, присвяченій великому футбольному майстрові. І ці слова линули всюди, де грало Київське «Динамо» на чолі зі своєю зіркою 1972-1987 років. Так само й згодом, коли уславлений форвард уже повісив бутси на цвях, з приємністю вітали прихильники футболу його участь у представницьких матчах ветеранів, переймалися тренерською долею легенди українського футболу.

Неординарною подією в спортивному житті Радомишля став приїзд до міста видатного футболіста і тре­нера у лютому 1998-го. А зустрічався Олег Блохін тоді з громадськістю в районному Будинку культури як кандидат у народні де­путати України за списком партії «ВО «Громада». З огляду на це чи не найпершим йому поставили питання: «Чому пристав до «Громади»?

Олег Володимирович пояснив, що тіль­ки від «Громади», чиї програмні цілі та шляхи їх досягнення поділяє, надійшли йому конкретні пропозиції щодо використання його до­свіду як спортсмена і тренера в майбутньому парла­менті. І він зовсім не зби­рається бути Міністром спорту, як це декому вважа­ється, а прагнутиме працю­вати в парламентському ко­мітеті з питань спорту і фі­зичної культури. Бо, як зауважив, має вже певні напрацювання щодо державної підтримки цих сфер життя. Адже, як і всю спортивну громадськість, його непокоїть занепад фіз­культури і спорту, особливо на периферії, в селі. А без масовості і всеосяжності ро­зраховувати на появу у майбутньому видатних спорт­сменів буде важко.

І все ж левова частка питань, котрі ставились Олегові Блохіну, стосува­лась не політики, а футбо­лу. Бо чи складеться його політична кар’єра, ще неві­домо. А в очах уболівальни­ків (саме вони переважно прийшли на зустріч) він у першу чергу був і залишається фут­больним кумиром. Тож охо­че згадував спортсмен яскраві сторінки свого минуло­го.

Один з них – тріумфальний 1975-й, коли Блохін був визнаний кращим футболістом Європи. Чи не вирішальними у такому визнанні стали два поєдинки за Суперкубок Європи, у яких динамівці Києва – володарі Кубка володарів кубків європейських країн – зустрілися з переможцями розіграшу Кубка європейських чемпіонів – зірковою мюнхенською «Баварією». Динамівці двічі перемогли іменитого суперника – 1:0 у Мюнхені і 2:0 у Києві. І тричі забивав баварцям Олег Блохін. 

Гол, забитий ним у першій виїзній грі, був просто неймовірним. Форвард, заволодівши м’ячем, зі своєї половини поля самотужки пішов на прорив до воріт господарів, розхитав усю оборону, вийшов сам на сам зі славнозвісним голкіпером німецького клубу Майєром і вразив ворота.

Оповідаючи про той яскравий епізод, Олег Володимирович прохопився, що, на жаль, не може віднайти його відеозапис. І яким же було подивування і водночас радість уславленого майстра, коли присутній на зустрічі радомишльський уболівальник Леонід Свинцицький повідомив, що маєте таке відео і залюбки поділиться ним із Блохіним.

Вів зірковий гість мову про сього­дення українського футбо­лу, оцінюючи його загалом критично. За його переко­наннями, належний вигляд на ту пору мало лише київське «Дина­мо». Решта команд просто були не здатними навіть підтягну­тися до рівня столичного гранду. На жаль, не в міг тоді Блохін-тренер прислужитися розвитко­ві українського футболу, бо не мав на ту пору щодо цього жодних пропозицій. А от з-за кор­дону, зокрема, з Греції, во­ни, як зазначав, повсякчас надходили.

Не до вподоби було Блохіну й те, що футбольну карту часом розі­грують у передвиборних кампаніях, втягуючи футболістів, як і інших діючих спортсменів, у політичні ігри.

Юні футболісти, що були присутніми на зустрічі, радо почули з вуст відо­мої футбольної зірки побажання й поради, як досягти вершин футбольної майстерності.

– Головне тут, – зазна­чив О.Блохін, – серйозна й копітка праця, постійні тренування, бо талант – то лише невелика частка успі­ху. Самого таланту без фізичного вдосконалення не­достатньо. Потрібно ще й вміти досягати мети.

Юним спортсменам, котрі прагнуть успіхів у великому футболі, не радив Олег захоплюватися міні-футболом. Це, на його думку, зовсім інша гра. Так само критично він оцінив і захоплення цією грою радомишлян, що сягнули значного футзального прогресу.

На згадку про зустріч Блохін залишив футбольний м’яч, котрого вручив голові райспорткомітету Р.Левіну, і численні автографи вболі­вальникам, та – світлини на згадку.

Виборча агітка 1998-го.

 

Зрештою за підсумками виборів Олег Володимирович Блохін таки став депутатом парламенту. Проте після кримінального процесу і засудження очільника «Громади» П.Лазаренка перейшов до фракції «Батьківщина». Згодом став членом КПУ, від якої у 2002-му увійшов до Верховної Ради України вже за її списками, а невдовзі долучився до СДПУ(о).

Під час виборчих перегонів до ВР IV скликання О.Блохін у 2002 році вдруге завітав до Радомишля. Цього разу – вже з кандидатом-мажоритарником Анатолієм Писаренком, теж спортсменом – титулованим штангістом-важковаговиком, який, до речі, й виграв тоді вибори на окрузі. Чи прислужилась цьому підтримка звісного майстра футболу, як знати…

Олег Блохін у спорткомплексі «Динамо» з місцевими футболістами Андрієм Глистюком і Олегом Сьомкою.

 

Газета «Зоря Полісся», 21 лютого 1998 р. (доповнено).

 

ПОПЕРЕДНЯ ПУБЛІКАЦІЯ

НАСТУПНА ПУБЛІКАЦІЯ

Кубок «Зорі Полісся» – 1987

У розіграші Кубка брали участь 16 команд. Після вдало зіграних перших матчів до чвертьфіналів, що гралися 26 квітня, вийшли футбольні колективи Білої Криниці і Леніного, ПМК-15 і Борщева, Потіївки і Вишевич, Великої Рачі і Веприна. Примітно, що жереб звів на цій стадії вишевичан і потіївчан, котрих разом з «Будівельником» вважали беззаперечними фаворитами турніру. Але кубкові змагання цікаві своєю непередбачуваністю. Врешті реноме фаворита підтвердили з цієї трійки  лише футболісти ПМК-15.  У півфіналі вони, до речі, легко здолали опір суперників з Великої Рачі – 6:0.

Фінал: «Будівельник» (ПМК-15, Радомишль) – «Колос» (Леніне) 0:0 (по пенальті 4:2)

Матч цих команд вінчав попередній сезон, звівши їх у фіналі Кубка «Золотої осені», де сильнішими були радомишляни. Попри те, що й тут за прогнозами перевагу заздалегідь віддавали «Будівельнику», який показував впевнену гру в попередніх кубкових поєдинках, вдало стартував у обласній першості, гра, що відбулась 10 травня, проходила у гострій і напруженій боротьбі. Команди створили чимало загроз воротам суперника, але захист і воротарі не помилялися. Тож уболівальники не нудьгували. Проте в основний і додатковий час рахунок так і не було відкрито. А в серії післяматчових пенальті влучнішими виявилися будівельники.

Їхні успіхи стали плодом зусиль колективу підприємства, де фізкультура і спортивний гарт повсякчас були у шані, та зокрема – інструктора по спорту Петра Лисогора, і тренера, і гравця, котрий зумів згуртувати команду, до якої входили знані й перспективні радомишльські футболісти, та налаштувати на високі результати. У «Будівельнику» грали Євген Головін, Олег Соболевський, Олександр Чубко, Сергій Глєбов, Андрій Цибок, Сергій Пархоменко, Олександр Мотрушенко, Микола Толкачов, Володимир Горбачов, Володимир Ангелов, Микола Новиков, Руслан Пивоваренко, Володимир Красовський та інші.

«Будівельник» - володар перехідного Кубка «Зорі Полісся» у 1987 році.

Фото О.Пирогова.

Попередня сторінка                      Наступна сторінка

Кубок «Зорі Полісся» – 1986

Розіграш кубка райгазети у 1986 році стартував 20 квітня. Проте зусилля і прагнення команд-учасниць турніру до спортивної боротьби та до перемоги були зведені нанівець ганебним вчинком фіналістів.

Фінал: «Вишевичі» - «Борщів»

Як зазначалося на засіданні районної федерації футболу, де розглядалась неспортивна поведінка команди вишевицького колгоспу ім.Калініна, у фінальній зустрічі на кубок «Зорі Полісся» колектив без поважних причини зійшов з поля. Відтак вишевичани зірвали проведення спортивного свята на стадіоні «Авангард» у Радомишлі і викликали заслужене обурення кількох сотень уболівальників, котрі прийшли на матч. За недисциплінованість і неспортивну поведінку капітана вишевицької команди М.Юрченка позбавлено права брати участь у районних футбольних змаганнях до завершення першого кола. Гравця цієї ж команди С.Гаврутенка дикваліфіковано до кінця сезону, а його партнерів А.Зарицького та М.Євдокименка – відповідно до кінця першого кола та на три зустрічі.

Попередня сторінка                      Наступна сторінка

Кубок «Золотої осені» – 1985

 

Віншував футбольний сезон 1985-го на Радомишльщині традиційний розіграш кубка «Золота осінь». Тогоріч боротьбу за нього вели вісім футбольних колективів.

У вирішальному поєдинку, що відбувся 27 жовтня на радомишльському стадіоні «Авангард», зійшлися команди колгоспів ім.Леніна (Борщів) та ім.Калініна (Вишевичі) – обидві з поширеною в ті роки назвою «Колос».

На шляху до фіналу борщівці перемогли великорацький «Колос» (5:1) та команду капроновиків «Спартак» (3:1). Вишевичани вибили з розіграшу чайківське «Полісся» (3:1) та чемпіонів району АТП 05041 (9:8).

Фінальна гра проходила гостро і на обопільних курсах. Першими успіху досягли футболісти Борщева після влучного удару В.Кондратюка. Потому він відзначився ще двічі. Але вишевичани вирівняли і гру, і рахунок після гольових пострілів А.Заріцького, П.Василенка та Б.Гаврутенка. У додатковій тридцятихвилинці результат основного часу (3:3) не змінився. Післямачеві одинадцятиметрові штрафні удари краще виконали вишевицькі гравці, котрі додали до своєї весняної кубкової звитяги у розіграшу призу райгазети ще й осінню.

Команду-переможницю було нагороджено кубком «Золота осінь» та дипломом першого ступеня. Грамотами відзначено гравців М.Антоненка, П.Василенка, Б.Гаврутенка, С.Гаврутенка, А.Гальченка, М.Євдокименка, Л.Єфіменка, А.Заріцького, Ю.Кочуру, М.Папірного, М.Пащенка, О.Руєва, М.Сидоренка, В.Стеценка, М.Юрченка (капітан команди), Г.Ярмоленка.  

 

Газета «Зоря Полісся», 7 листопада 1985 р.

  

Чемпіонат району – 1985

 

Пробою сил для декого з у часників чемпіонату району 1985 року став розіграш кубка колгоспу «Росія», що за традицією пройшов у Великій Рачі. У ньому 9 травня разом з господарями взяли участь команди заводу капронових виробів, райвідділу внутрішніх справ, райсільгосптехніки, Борщева, Білої Криниці, Веприна, Лутівки, Леніного.

Турнір проводився протягом одного дня. Відтак ігри проходили за скороченим хронометражем. Тайми тривали по 15 хвилин, а у випадку нічиєї переможець визначався в серії одинадцятиметрових штрафних ударів.

Господарі, одначе, опинилися за бортом вирішальних матчів уже після стартового поєдинку, в якому поступилися 0:1 капроновикам. У першому ігровому колі борщівці перемогли білокриничан 2:0. Такими ж були підсумки поєдинків команд ЗКВ і РСГТ, Веприна та «Динамо». Рахунок двобою Лутівка – Леніне 5:3.

Результати наступних ігор: Вишевичі – Лутівка 4:0, ЗКВ – Веприн 4:2, Борщів – ЗКВ 5:4, ЗКВ – Вишевичі 4:3.

У вирішальному фінальному поєдинку зійшлися капроновики  та футболісти Борщева. Радомишляни взяли гору в серії одинадцятиметрових ударів і стали володарями кубка.

*     *     *

Так само за доволі складною формулою проводився й чемпіонат району. Стартувало в турнірі 19 команд, розподілених на дві підгрупи. За регламентом з кожної з них до наступного етапу першості виходили по чотири кращих учасники.

У першій підгрупі потрапити до провідної четвірки прагнули команди Борщева, Великої Рачі, Веприна, Вишевичів, Заболотя, Котівки, Межирічки, Нової Буди, Пилиповичів, Потіївки, у другій – Білої Криниці, Леніного, Лутівки, Кочерова, Чайківки і три колективи Радомишля: автопідприємство 05041, «Динамо» (райвідділ внутрішніх справ), завод капронових виробів, райсільгосптехніка. Остання, щоправда, за кілька турів через невиїзди вибула з розіграшу.

Після першого кола у першій підгрупі до когорти лідерів увійшли  борщівці (17 очок), вишевичани та потіївчани (по 14), межирічани (12) та вепринці (11). У другій підгрупі лідерство захопили футболісти АТП (11 очок), впритул за ними з 9 очками в доробку йшли команди Білої Криниці та ЗКВ.

На фініші першого етапу чемпіонату в першій підгрупі п’ятими зайвими виявилися футболісти Веприна. Чільну четвірку тут склали Вишевичі, Борщів, Межирічка та Потіївка.

У другій четвірка кращих виглядала наступним чином: АТП, ЗКВ, «Динамо», Леніне (останнім вдалося випередити білокриничан).

Вісім кращих знову були розподілені на дві підгрупи, у яких провели вони між собою одноколові турніри. В першій суперничали «Динамо», Вишевичі, Потіївка, Межирічка, у другій – АТП, Борщів, ЗКВ, Леніне. Серед результатів їхнього впертого й напруженого протиборства – Потівка – «Динамо» 2:1, Леніне – Борщів 2:1, Вишевичі – Межирічка 4:0, АТП – ЗКВ 4:4, «Динамо» – Вишевичі 2:2, Межирічка – Потіївка 2:4, АТП – Борщів 2:0, ЗКВ – Леніне 3:3. У вирішальному відбірному турі автомобілісти розійшлися миром з футболістами Леніного, борщівці взяли гору над капроновиками, потіївчани – над вишевицькою командою, а динамівці здолали межирічан.

В підсумку в першій підгрупі за набраними очками команди вишикувалися в такому порядку: 1. АТП 05041 – 4, 2. «Колос» Леніне – 3, 3. «Колос» Борщів – 2, завод капронових виробів – 2; у другій: 1. «Прогрес» Потіївка – 6, 2. «Колос» Вишевичі – 3, 3. «Динамо» – 3, 4. «Сокіл» Межирічка – 0.

Остаточний розподіл місць у чемпіонаті з першого по восьме визначали стикові матчі, що проводилися 7 жовтня в Радомишлі на стадіоні «Авангард».

Проте глядацький інтерес викликав лише фінальний матч, бо команди Межирічки та Леніного на свої ігри не прибули.

Тимчасом у вирішальному поєдинку, що проходив у гострій та цікавій боротьбі, футбольний колектив автопідприємства 05041 з рахунком 3:1 взяв гору над суперниками з Потіївки і вдруге поспіль виборов звання чемпіонів району. Як зазначав, підводячи підсумки турніру, голова райради ДСТ «Колос» Г.Пащук, переможці виявили високий бойовий дух, уміння вести безкомпромісну боротьбу і викладатися, як кажуть, до кінця. До того ж, автомобілісти мали добре збалансований склад у всіх ігрових лініях.

Команда була нагороджена чемпіонським кубком, а її гравці – дипломами І ступеня. Їх отримали В.Ангелов, А.Бєляєв, Б.Бричковський, В.Гурнович, М.Дяченко, В.Іващенко, С.Ілющенко, Б.Ковтун, В.Красовський, Г.Мельниченко, В.Молодико, Л.Молодико, В.Нарожний, В.Роговченко, В.Статкевич, М.Толкачов, Г.Шкідченко.

Підсумкове друге місце – у потіївчан, третє – у вишевицьких футболістів.

Нагороджував чемпіонів та третіх призерів головний суддя змагань В.Пивоваренко.

А ще однією «ложкою» дьогтю стала відмова потіївської команди від нагород. Програвати, звісно, неприємно, але мала б бути й повага до глядацького й громадського футбольного загалу Тож оргкомітет першості, звісно, дав негативну оцінку цьому вчинкові.

Упродовж чемпіонату ним застосовувалися покарання й до окремих футболістів. За недисципліновану поведінку п’ятиматчеву дискваліфікацію відбували С.Падіаров (ЗКВ) та В.Багинський (Біла Криниця), чотириматчеву за участь в іграх відразу двох команд (Межирічки та Веприна) – С.Гаврутенко.

Позаяк і у ході першості команди-учасниці подеколи висловлювали необгрунтовані претензії до районної федерації футболу та райради ДСТ «Колос», що проводили чемпіонат. Втім усі суперечки, які виникали, ладналися колегіально у відповідності з правилами та положенням про проведення першості району.

 

 

 

Кубок райгазети«Зоря Полісся» – 1985

 

Кубок «Золота осінь» – 1985

 

Попередня публікація             Наступна публікація

 

 

 

Кубок «Зорі Полісся» – 1985

Змагання почалися 21 квітня за участю футбольних команд колективів фізкультури підприємств, колгоспів і радгоспу.

  

А перемогу в турнірі святкували футболісти вишевицького «Колоса», які того року підтвердили реноме кубкових бійців, вигравши також і Кубок «Золотої осені»                                        .

Попередня сторінка                      Наступна сторінка

Кубок «Зорі Полісся» – 1984

Турнір стартував 15 квітня матчами Котівка – Велика Рача 0:3, Заньки – Леніне 6:1, АТП-05041 – Забілоччя 1:2, Потіївка – Кочерів 3:2, Борщів – Біла Криниця 5:2, Веприн – Нова Буда 6:1, «Авангард» (Радомишль) – Вишевичі 3:1.

У наступному колі за жеребом зустрілися Забілоччя – Велика Рача, Борщів – Заньки, Веприн – Потіївка, які й визначили півфіналістів, до яких напряму додалась команда машинобудівного заводу.

Фінал: «Авангард» (машзавод, Радомишль) – «Веприн» 1:0

Фінальний матч, як і годиться для двобоїв такого рівня, тримав у напрузі глядачів упродовж усього поєдинку. Грали команди самовіддано й непоступливо, одначе – коректно. Значною мірою цьому сприяло чітке суддівство арбітра матчу Л.Молодика. 

Леонід Молодико – вправний футболіст, кваліфікований арбітр, спортивний та футбольний організатор на Радомишльщині у 1970-2000 роках.

Суперники були гідними один одного, хоча футболісти Веприна й побудували гру від оборони, дбаючи передусім про безпеку власних воріт. Втім вберегти їх недоторканими вепринцям не вдалося. Долю матчу вирішив єдиний гол, що його забили машинобудівники.

Команді-переможниці було вручено кубок, обом командам фіналістам – дипломи відповідного ступеня, а футболістам – грамоти.

Попередня сторінка                      Наступна сторінка