«На Блохіна!..»

 

«Йдемо, – вболівальницьке гасло луна, – на Блохіна, на Блохіна!», – співається у пісні, присвяченій великому футбольному майстрові. І ці слова линули всюди, де грало Київське «Динамо» на чолі зі своєю зіркою 1972-1987 років. Так само й згодом, коли уславлений форвард уже повісив бутси на цвях, з приємністю вітали прихильники футболу його участь у представницьких матчах ветеранів, переймалися тренерською долею легенди українського футболу.

Неординарною подією в спортивному житті Радомишля став приїзд до міста видатного футболіста і тре­нера у лютому 1998-го. А зустрічався Олег Блохін тоді з громадськістю в районному Будинку культури як кандидат у народні де­путати України за списком партії «ВО «Громада». З огляду на це чи не найпершим йому поставили питання: «Чому пристав до «Громади»?

Олег Володимирович пояснив, що тіль­ки від «Громади», чиї програмні цілі та шляхи їх досягнення поділяє, надійшли йому конкретні пропозиції щодо використання його до­свіду як спортсмена і тренера в майбутньому парла­менті. І він зовсім не зби­рається бути Міністром спорту, як це декому вважа­ється, а прагнутиме працю­вати в парламентському ко­мітеті з питань спорту і фі­зичної культури. Бо, як зауважив, має вже певні напрацювання щодо державної підтримки цих сфер життя. Адже, як і всю спортивну громадськість, його непокоїть занепад фіз­культури і спорту, особливо на периферії, в селі. А без масовості і всеосяжності ро­зраховувати на появу у майбутньому видатних спорт­сменів буде важко.

І все ж левова частка питань, котрі ставились Олегові Блохіну, стосува­лась не політики, а футбо­лу. Бо чи складеться його політична кар’єра, ще неві­домо. А в очах уболівальни­ків (саме вони переважно прийшли на зустріч) він у першу чергу був і залишається фут­больним кумиром. Тож охо­че згадував спортсмен яскраві сторінки свого минуло­го.

Один з них – тріумфальний 1975-й, коли Блохін був визнаний кращим футболістом Європи. Чи не вирішальними у такому визнанні стали два поєдинки за Суперкубок Європи, у яких динамівці Києва – володарі Кубка володарів кубків європейських країн – зустрілися з переможцями розіграшу Кубка європейських чемпіонів – зірковою мюнхенською «Баварією». Динамівці двічі перемогли іменитого суперника – 1:0 у Мюнхені і 2:0 у Києві. І тричі забивав баварцям Олег Блохін. 

Гол, забитий ним у першій виїзній грі, був просто неймовірним. Форвард, заволодівши м’ячем, зі своєї половини поля самотужки пішов на прорив до воріт господарів, розхитав усю оборону, вийшов сам на сам зі славнозвісним голкіпером німецького клубу Майєром і вразив ворота.

Оповідаючи про той яскравий епізод, Олег Володимирович прохопився, що, на жаль, не може віднайти його відеозапис. І яким же було подивування і водночас радість уславленого майстра, коли присутній на зустрічі радомишльський уболівальник Леонід Свинцицький повідомив, що маєте таке відео і залюбки поділиться ним із Блохіним.

Вів зірковий гість мову про сього­дення українського футбо­лу, оцінюючи його загалом критично. За його переко­наннями, належний вигляд на ту пору мало лише київське «Дина­мо». Решта команд просто були не здатними навіть підтягну­тися до рівня столичного гранду. На жаль, не в міг тоді Блохін-тренер прислужитися розвитко­ві українського футболу, бо не мав на ту пору щодо цього жодних пропозицій. А от з-за кор­дону, зокрема, з Греції, во­ни, як зазначав, повсякчас надходили.

Не до вподоби було Блохіну й те, що футбольну карту часом розі­грують у передвиборних кампаніях, втягуючи футболістів, як і інших діючих спортсменів, у політичні ігри.

Юні футболісти, що були присутніми на зустрічі, радо почули з вуст відо­мої футбольної зірки побажання й поради, як досягти вершин футбольної майстерності.

– Головне тут, – зазна­чив О.Блохін, – серйозна й копітка праця, постійні тренування, бо талант – то лише невелика частка успі­ху. Самого таланту без фізичного вдосконалення не­достатньо. Потрібно ще й вміти досягати мети.

Юним спортсменам, котрі прагнуть успіхів у великому футболі, не радив Олег захоплюватися міні-футболом. Це, на його думку, зовсім інша гра. Так само критично він оцінив і захоплення цією грою радомишлян, що сягнули значного футзального прогресу.

На згадку про зустріч Блохін залишив футбольний м’яч, котрого вручив голові райспорткомітету Р.Левіну, і численні автографи вболі­вальникам, та – світлини на згадку.

Виборча агітка 1998-го.

 

Зрештою за підсумками виборів Олег Володимирович Блохін таки став депутатом парламенту. Проте після кримінального процесу і засудження очільника «Громади» П.Лазаренка перейшов до фракції «Батьківщина». Згодом став членом КПУ, від якої у 2002-му увійшов до Верховної Ради України вже за її списками, а невдовзі долучився до СДПУ(о).

Під час виборчих перегонів до ВР IV скликання О.Блохін у 2002 році вдруге завітав до Радомишля. Цього разу – вже з кандидатом-мажоритарником Анатолієм Писаренком, теж спортсменом – титулованим штангістом-важковаговиком, який, до речі, й виграв тоді вибори на окрузі. Чи прислужилась цьому підтримка звісного майстра футболу, як знати…

Олег Блохін у спорткомплексі «Динамо» з місцевими футболістами Андрієм Глистюком і Олегом Сьомкою.

 

Газета «Зоря Полісся», 21 лютого 1998 р. (доповнено).

 

Кубок «Зорі Полісся» – 1987

У розіграші Кубка брали участь 16 команд. Після вдало зіграних перших матчів до чвертьфіналів, що гралися 26 квітня, вийшли футбольні колективи Білої Криниці і Леніного, ПМК-15 і Борщева, Потіївки і Вишевич, Великої Рачі і Веприна. Примітно, що жереб звів на цій стадії вишевичан і потіївчан, котрих разом з «Будівельником» вважали беззаперечними фаворитами турніру. Але кубкові змагання цікаві своєю непередбачуваністю. Врешті реноме фаворита підтвердили з цієї трійки  лише футболісти ПМК-15.  У півфіналі вони, до речі, легко здолали опір суперників з Великої Рачі – 6:0.

Фінал: «Будівельник» (ПМК-15, Радомишль) – «Колос» (Леніне) 0:0 (по пенальті 4:2)

Матч цих команд вінчав попередній сезон, звівши їх у фіналі Кубка «Золотої осені», де сильнішими були радомишляни. Попри те, що й тут за прогнозами перевагу заздалегідь віддавали «Будівельнику», який показував впевнену гру в попередніх кубкових поєдинках, вдало стартував у обласній першості, гра, що відбулась 10 травня, проходила у гострій і напруженій боротьбі. Команди створили чимало загроз воротам суперника, але захист і воротарі не помилялися. Тож уболівальники не нудьгували. Проте в основний і додатковий час рахунок так і не було відкрито. А в серії післяматчових пенальті влучнішими виявилися будівельники.

Їхні успіхи стали плодом зусиль колективу підприємства, де фізкультура і спортивний гарт повсякчас були у шані, та зокрема – інструктора по спорту Петра Лисогора, і тренера, і гравця, котрий зумів згуртувати команду, до якої входили знані й перспективні радомишльські футболісти, та налаштувати на високі результати. У «Будівельнику» грали Євген Головін, Олег Соболевський, Олександр Чубко, Сергій Глєбов, Андрій Цибок, Сергій Пархоменко, Олександр Мотрушенко, Микола Толкачов, Володимир Горбачов, Володимир Ангелов, Микола Новиков, Руслан Пивоваренко, Володимир Красовський та інші.

«Будівельник» - володар перехідного Кубка «Зорі Полісся» у 1987 році.

Фото О.Пирогова.

Попередня сторінка                      Наступна сторінка