Від початку широкомасштабного
загарбницького вторгнення російського війська в Україну наш зірковий земляк
Олександр Зінченко, що у травні 2022-го вчетверте став чемпіоном Англії з
футболу, обійняв активну громадянську позицію, висловлюючи підтримку і словом,
і ділом рідній країні та її народові.
«Опівночі за часом у Великій Британії моя дружина прокинулася, – згадує трагічну ніч на 24 лютого Олександр. – Вона плакала. Я був шокований. Влада показала мені відео, фото того, що насправді відбувається в Україні. Можливо, близьким до цього є відчуття, коли хтось з твого оточення помирає. Це відчуття робить тобі боляче усередині. Але війна - ще значно гірше».
Потому поширилися світлини та
відеокадри Зінченка зі сльозами на очах, коли він давав публічні коментарі,
брав участь у мітингах українців, емоційно реагував на прояви солідарності
колег по клубу «Манчестер Сіті», за який грає, вболівальників, що розгортали на
трибунах українські прапори, солідаризуючись з Україною в її протидії
російській агресії.
На знак підтримки українця команда
довірила йому капітанську пов’язку в кубковому матчі з «Пітерборо». Виходив він
на поле під оплески трибун і з прапором України в руках, ледь тамуючи сльози
(на фото – ліворуч).
«Я все ще часом продовжую плакати, –
пояснює Сашко. – Навіть припинив рахувати, як часто. Але я можу сісти у машину,
повертаючись з тренування чи з іншого місця, та продовжити плакати. Це засіло
мені у голову. Уявіть місце, де ти народився або зростав. І тепер там порожнеча…
Мені казали, що російські солдати прагнули пройти через мій Радомишль та
ховалися у лісах, намагалися цивільних у їхніх машинах вбити і забрати все, що
у них було …»
Шоком для нього були трагічні події
з рідної Житомирщини, Київщини, Донеччини, де колись тренувався і зростав.
«Це жахіття, що росіяни там зробили.
Жахливі, страшні речі. Вони вбили наших цивільних, наших дітей, згвалтували
жінок і дівчат, вбивали собак і навіть їли їх. Я їх ненавиджу за все, що вони
зробили з Україною та українським народом. І ненавиджу людей в росії, які
намагаються переконати інших, що це пропаганда», – заявив Зінченко.
Свою ненависть
він висловив і до кремлівського диктатора путіна, побажавши йому на своїй
сторінці в Інстграм «здохнути болісною смертю», щоправда цензори мережі цей
коментар видалили «за порушення правил спільноти».
Футболіст
рішуче засуджує російську агресію та звірства армії рф, докоряє росіянам,
зокрема й спортсменам, які мовчки та байдуже спостерігають за злочинами, що
чинять в Україні рашистські загарбники. У
юнацькому віці він грав за російський клуб з Уфи, тож мав на росії коло друзів.
Тепер, за його словами, воно зменшилося фактично до нуля. Зінченко не розуміє,
чому росіяни мовчать і не висловлюються проти війни своєї країни в Україні.
Хоча деякі з них телефонували на початку вторгнення і писали йому, що шкодують
про те, що відбувається, та не можуть нічого вдіяти.
«Звісно, можуть! – переконаний
Сашко. – Але якщо мовчать – значить підтримують те, що робить їхня держава в
Україні. Можливо, налякані, бо бачать у соцмережах, як росіян забирають до
в’язниць через протести. Але навряд футболістів чи когось із великою аудиторією
заарештують за слова проти війни. Ганьба, що вони нічого не кажуть…»
Коли окупанти завдали авіаударів по
Малину, де було вбито родину разом із малою дитиною, спортсмен виступив із
публічним закликом зупинити путіна і його агресорів, аби врятувати українських
дітей. Адже не так давно Олександр сам став батьком маленької донечки, тож із
болем зізнавався, що його серце розбивається під час думок про те, наскільки
багато дітей її віку зараз вмирають та скільки ще стануть жертвами цієї війни.
З огляду на це Зінченко залюбки організував та провів на базі свого клубу тренування для 10-річного українця Андрія. Родина юного футболіста мусила залишити свою країну після російського вторгнення.
Як і інші спортсмени-співвітчизники, що нині перебувають за кордоном, Сашко перераховує кошти для ЗСУ, беручи участь у різноманітних благодійних акціях. На одному з аукціонів за 100 тисяч гривень було продано футболку, в якій він у складі збірної України грав з Англією на Євро-2020. Натомість після поточних матчів український легіонер містян, як зазвичай називають «МС», може з приємністю подарувати власну футболку комусь із уболівальників, хто прийшов на гру з українським прапором.
Наш земляк усім серцем з рідною
країною і своїм народом у ці важкі часи: «Якщо чесно, якби не моя дочка та
сім’я, я би був уже в Україні. Знаю свій народ, його ментальність – вона у всіх
однакова. Дуже пишаюся бути українцем, і бути ним упродовж усього свого життя.
І коли бачу, як люди б’ються за свою землю і за свободу своїх рідних та
близьких, переконаний: вони нададуть перевагу смерті і помруть. Але не
здадуться!»
Газета «Зоря Полісся», 27 травня 2022 р.
